Безпека харчової упаковки

Зміст стандартів гігієни харчової упаковки недосконалий

(1) Наразі немає єдиного стандарту для пакувальних матеріалів для здорових продуктів, вітчизняні розробки та стандартизовані характеристики пакувальних матеріалів для здорових продуктів не існують, і лише для невеликої кількості продуктів існують стандартні правила, такі як гнучка упаковка, що відповідає стандарту GB/T10004 – 2008, що стосується упаковки з пластикової композитної плівки, мішків, сухих екструзійних компаундів, «індикатори залишків розчинника» у відповідних положеннях.

(2) Більшість гігієнічних стандартів харчової упаковки наразі не застосовуються до все більшої кількості видів харчової упаковки. Різні країни встановлюють цільові показники щодо виявлення залишків розчинників. У стандарті GB/T10004 від 2008 року щодо упаковки пластикової композитної плівки, пакетів, сухих екструзійних компаундів «основне положення стандарту полягає в тому, що залишкова кількість розчинника не перевищує 5 мг/м2», але не уточнюється, який саме розчинник. У діапазоні 5 мг/м2 кількість усіх видів розчинників також не поділяється детальніше. Національний стандарт охорони здоров'я також забороняє використання пластикових відходів як сировини для виробництва пластикових харчових контейнерів. Однак, щоб приховати шкоду, промислова сировина для пластикових харчових контейнерів є більш прихованою. Оскільки стандартний індекс пластикових контейнерів є занадто слабким, Національний комітет зі стандартизації зараз працює над оновленням та вдосконаленням стандартів.

(3) Більшість стандартів на пакувальні матеріали не лише вимагають виявлення залишків розчинників, описуючи деякі прості сенсорні показники, такі як пакувальний матеріал не повинен мати специфічного запаху, рідина для замочування не повинна мати специфічного запаху тощо, але й не висувають конкретних вимог до кількісних показників. У процесі виробництва харчової упаковки неминуче присутні залишкові розчинники. У процесі глибокого друку на пластикових композитних матеріалах та процесі сухого компаундування розчинниками необхідно використовувати багато органічних розчинників, таких як толуол, етилацетат та етилкетон тощо. Відповідно до вимог процесу, розчинник у процесі виробництва повинен випаровуватися, але з різних причин у процесі виробництва завжди буде більше чи менше не повністю летких розчинників, відомих як залишкові розчинники. Залишкові розчинники - це поєднання кількох видів розчинників, зазвичай коли вміст залишкових розчинників нижче певного порогового значення, нюх людини не відчуває їхньої присутності, але високі залишки розчинників люди можуть відчути. Наприклад, полівінілхлорид (ПВХ) пластикова плівка спричиняє сильні наслідки для побутового раку. «GB9681— Стандарт здоров'я для харчової упаковки з ПВХ 1988 року» у конкретному положенні передбачає вміст мономеру вінілхлориду менше або дорівнює 1 мг на кілограм. Мономер вінілхлориду, що міститься в харчовій плівці ПВХ, спричиняє канцерогенність для організму людини. Європейський Союз, США та Японія заборонили використання цього продукту в харчових цілях. Оновлення було зроблено кілька разів, але здебільшого для зміни деяких із цих параметрів. «Події, пов'язані з харчовою плівкою, протягом усього часу; вкотре викриваються відповідні стандарти нашої країни, які видаються з відставанням у роботі. Тому розробка кількісного показника для виявлення залишків розчинників у харчовій упаковці є надзвичайно важливою.